Весь православний світ 7 січня відзначає Різдво – свято, яке здавна вважається одним з найважливіших і найкрасивіших у християнстві.
Цього дня у Вифлеємі народився Ісус Христос, який був посланий Богом на землю для спокутування гріхів і спасіння людства (“Ісус” у перекладі з єврейського означає “порятунок”).
Цей день буквально поділив історію людства на “до” і “після” (нашої ери) саме з Різдва Христового бере свій початок сучасний відлік часу.
Історія святкування Різдва
Традиція відзначати Різдво як свято з’явилася значно пізніше власне Різдва Христового: одна з перших згадок про день його святкування датується аж 4-м століттям.
Православна гілка християнства, дотримуючись Юліанського календаря, традиційно святкує Різдво 7 січня, а католицька – 25 грудня, згідно з Григоріанським календарем.
Здавна святкування Різдва в цілому тривало 12 днів. В останній день перед святом відзначають Різдвяний Святвечір. Його назва походить від особливої їжі, з якою за традицією починали різдвяну трапезу в цей день – сочиво (кутя).
За традицією в Святвечір заборонено приступати до трапези до першої зірки. Саме тому святкування Різдва Христового починається зі сходом вечірньої зорі, яка сповістила всьому світу про час народження Спасителя.
Традиції та обряди святкування Різдва в Україні
Святкування Різдва на території сучасної України з давніх часів супроводжувалося барвистими народними звичаями, де воно вважалося одним з головних сімейних свят, якого чекали весь рік.
На слов’янських землях Різдво злилося з древнім слов’янським обрядом – Святками (Святочні обряди з часом стали різдвяними). Це час вважався найвеселішим у році: молодь збиралася на масові гуляння, співала пісні, розповідала байки. Крім того, цей час вважався чарівним: дівчата збиралися разом, щоб поворожити на судженого-ряженого. Вважається, що саме на Різдво можна найточніше передбачити свою долю. Святки тривають ще 12 днів після Різдва.
До святкування Різдва готувалися задовго. За 40 днів до Різдва починався різдвяний піст (звідси й інша його назва – свята Чотиридесятниця): їли рибу, зате на Різдво прийнято було готувати свинину.
В українській культурі Різдво починають святкувати шостого січня, в Святвечір (Святий вечір). У цей день також слід дотримуватися суворого посту з повним утриманням від їжі до першої зірки. Вечірня трапеза ставала закінченням суворого передріздвяного сорокаденного посту. За столом прийнято збиратися всією сім’єю відразу ж після появи першої зірки в небі, яка символізує Віфлеємську зірку, що оповістила пастухів про народження Ісуса.
Починаючи з вечора 6 січня, було прийнято колядувати. Колядники ходили по дворах з “Віфлеємською зіркою” – великою зіркою із позолоченого паперу, прикрашеною ліхтариком, паперовими гірляндами, іноді іконою, яка закріплювалася на палиці. Колядники наспівували різдвяні гімни – колядки та щедрівки. За свої піснеспіви колядники просили у господарів навколишніх будинків монети. Ця традиція збереглася досі.
Один із стародавніх різдвяних звичаїв в Україні – вертеп. Це мініатюрний ляльковий театр, розміщений в коробці, в якому програвали цілі вистави на тему Різдва. Ляльок виготовляли з паперу, вати, воску, наряджали в парчеві і шовкові каптани. У центр композиції незмінно поміщали Марію з Йосипом, схилених над яслами з Божественним Немовлям. У західних і південних областях України такий вертеп часто встановлювали в церкві. У XIX столітті в багатьох міських будинках увійшло в моду робити для дітей маленький домашній вертеп, його ставили під ялинку.
Особливі традиції стосуються різдвяної трапези. На різдвяному столі обов’язково має стояти дванадцять страв – на честь дванадцяти апостолів. Основною стравою на пісному столі є кутя – пшенична або рисова каша, змішана з маком, родзинками, медом і горіхами, а також узвар (компот із сухофруктів).
Узвар і кутя мають особливе, символічне значення. Кутю прийнято подавати на похоронах і поминках, роздавати людям за помин душі. Узвар же готують при народженні дитини. Таким чином, кутя та узвар нагадують нам одночасно про народження і смерть Христа.
У деяких регіонах України існує традиція прикрашати стіл Дідухом, снопом пшениці чи вівса спеціальної форми: з чотирма ногами і великою кількістю вузлів (це – символ благополуччя на наступний рік).
Церкви та будинки на Різдво в Україні прийнято прикрашати хвойними гілками і ялинами, які символізують вічне життя. Традиція прикрашати різдвяну ялинку походить від райського дерева, убраного яскравими плодами.
У селах, як у старовину, багато до Різдва покривають підлогу в хатах свіжим сіном, а стіл – соломою, на яку потім застилають скатертину і ставлять частування. Все це нагадує, що Спаситель народився не в царських палатах, а в овечому хліву і був покладений у ясла на солому.
Зранку 7 січня сім’я відправлялася до церкви на святкову молитву, вітаючи всіх зустрічних словами “Христос родився!”. Їм відповідали – “Славте його!”.
Другий день Різдва (8 січня) – це також святковий день. У нього прославляють Божу Матір, радість світу породила, і називається цей день Собор Пресвятої Богородиці. Кореспондент “Сегодня.ua”