Вільгельм Грімм − (1786-1859), німецький філолог, збирач й видавець казок

Вільгельм Грімм, німецький філолог, один з двох славнозвісних братів-казкарів, народився 24 лютого 1786 року в місті Ханау (Німеччина), в сім’ї юриста. Вільгельм закінчив Марбурзький університет за спеціальністю “Філологія”.

У 1805-1809 роках разом із братом Якобом складався в гуртку Гейдельберзькому романтиків, де намагався відродити інтерес до фольклору.

У 1812 році Вільгельм і Якоб випустили перший том найпопулярніших “Дитячих і сімейних казок”, у 1815 році був виданий другий том. У загальній складності в двох томах містилося близько 200 народних казок та 10 дитячих легенд. У 1818 році світ побачив двотомник “Німецьких переказів”. У 1819 році Вільгельм удостоївся ступеня доктора в Марбурзькому університеті. З 1819 по 1829 роки працював бібліотекарем в місті Кассель.

У 1825 році Вільгельм Грімм одружувався. У 1831 році був зведений в екстраординарні, а в 1835 році в ординарні професори Геттінгенського університету. У 1840 році за політичні виступи разом з братом був звільнений з університету.

З 1841 по 1852 роки викладав в Берлінському університеті. Останні 7 років життя займався виключно науковою роботою. Разом із братом Якобом вони стали засновниками германістики − науки про німецькою мовою і літературі.

Помер Вільгельм Грімм 16 грудня 1859 року в Берліні.

Наукова і художня спадщина братів Ґрімм велика, значення їхніх праць неможливо переоцінити.

Найвідоміші їхні казки: «Хлопчик-Мізинчик», «Білосніжка і семеро гномів», «Спляча красуня», «Червоний капелюшок», «Попелюшка», «Вовк і семеро козенят», «Бременські музиканти», «Три ледарі», «Розумна Ельза», «Семеро хоробрих» і інші.