Ліні Костенко українській письменниці-шістдесятниці, легендарній поетесі виповнилося 87 років. Вона народилася 19 березня 1930 року в містечку Ржищеві під Києвом в учительській родині. Батька переслідували КДБ та перед війною кинули в табір. У 1936 році родина перебралася до Києва. Ще школяркою почала відвідувати літературну студію при журналі «Дніпро». У 1946 році були опубліковані її перші вірші. Провчившись деякий час у Київському педагогічному інституті, у 1952 році стає студенткою Московського літературного інституту. Незабаром виходять перші збірки. Стала однією з найактивніших учасниць шістдесятників. Збірку «Зоряний інтеграл» заборонили цензурою. Однак письменницю не арештували. Вона продовжувала писати і згодом, у 1977 році, знову друкувалися твори. Отримала Державну премію України ім. Шевченка, премію фундації Антоновичів, премія Франчески Петрарки та медаль Святого Володимира. Стала лауреатом Міжнародної літературно-мистецької премії ім. Теліги, професором Києво-Могилянська академії. У 90-х роках перестала брати участь у громадському житті, відмовилася від звання Героя України. Лише в період «помаранчевої революції» у 2004 році на деякий час повернулась до громадського життя.
Творчість: – збірка «Проміння землі» (1957р.); – збірка «Вітрила» (1958р.); – збірка «Мандрівка серця» (1961р.); – збірка «Зоряний інтеграл»; – збірка «Княжа гора»; – збірка «Над вічними берегами вічної ріки» (1977р.); – роман «Маруся Чурай»; – збірка «Неповторність» (1980р.); – збірка «Сад нетанучих скульптур» (1987р.); – збірка «Вибране» (1989р.); – роман «Записки українського самашедшого» (2011р.).
