4 (16) травня 1817 року в слободі Юрасовка Острогозького повіту Воронезької губернії народився Микола Костомаров.

Микола Іванович Костомаров – великий український історик, видатний етнограф, яскравий публіцист, талановитий письменник і, безумовно, великий патріот своєї батьківщини. Сфери його інтересів, звичайно ж, не обмежувалися виключно науковими дослідженнями. Як кожна порядна людина того періоду, Костомаров чимало часу приділяв суспільно-політичній діяльності, результатом якої стало створення знаменитого Кирило-Мефодіївського товариства. Багато в чому саме завдяки Миколі Івановичу українська політична традиція отримала потужний імпульс розвитку, а організоване ним братство кирило-мефодіївців і особливо журнал “Основа”, що видавався у Санкт-Петербурзі, мали найбезпосередніший вплив на зародження масового громадського руху в Україні.

Заслуги ж цього вченого для становлення вітчизняної історичної науки взагалі неможливо переоцінити. За довгі роки кропіткої роботи Костомаровим були написані десятки найважливіших фундаментальних праць з історії України та Росії. З-під його пера вийшли сотні статей і нарисів, кожен з яких і зараз має абсолютну наукову цінність.

Костомаров був одним з перших істориків в Російській імперії, хто спробував концептуально обґрунтувати право українського народу не тільки на свою особливу історію, а й на окрему етнічність. Висунута ним теорія “двох начал” – вічового і самодержавного – багато в чому ідеалізувала історію українського народу, зображуючи українське суспільство як споконвічно демократичне, волелюбне і побудоване на основі народовладдя. Неважко здогадатися, що такий підхід викликав шквал критики з боку як наукових опонентів, так і численних чиновників з освітньої сфери.

Микола Іванович пропагував українську історію і культуру не тільки академічною мовою. Великий вчений виявився не позбавленим і поетичного дару, подарувавши світові віршовані збірники “Українські балади”, “Гілка”, драми “Сава Чалий” і “Переяславська ніч”. Писав Костомаров і в прозі, наприклад, повісті “Сорок років”, “Син”, “Холоп”, “Чернігівка”.

7 (19) квітня 1885 року Микола Костомарова помер і був похований у Санкт-Петербурзі.