6 грудня 1948 року у повоєнному Києві народився Анатолій Георгійович Костецький. Його батьки віддали вчительській праці майже все життя: батько – 40 років, мама – 38. У численних виступах згодом любив жартувати, що: “Дитинство було важке : класний керівник — тато; “нормальні” діти після школи відпочивали від учителів, а в школі від батьків, а мене вчителі і вдома і в школі…”.
📖Отримав добру початкову освіту в родині. Мама була змушена брати його трирічного із собою на заняття, бо дитячих садків тоді на всіх не вистачало. Хлопчик сидів за останньою партою, йому давали олівці, папір та книжечки. Тому в чотири роки Толя уже навчився читати, а в п’ять — писати. Засвоївши грамоту, почав римувати.
📖З дитячих літ захоплювався казками, які йому розповідала бабуся. Її соковита народна мова, просторі луки поблизу Козинки, селянська хатина, де проводив канікули, прищепили майбутньому письменникові любов до слова.
📖У школі хлопчик вчився добре, але був непосидючим, тому часто мав незадовільну поведінку. Серед зауважень в щоденнику булий цікаві:”Плював на уроках у горобців”.
📖З дитинства добре грав у шахи та плавав. Звичку до щоденних занять спортом і читання мав по тому і в найгірші часи свого життя.
📖З майбутньою професією, за власними спогадами Анатолія Георгійовича, також “визначився” ще в дошкільному віці. Розповідав, що, коли у дитячому садку (який таки відвідав півроку перед школою), його запитували: “Ким ти хочеш бути?”, впевнено відповідав: “Письменником!”.
📖Зі шкільної лави розпочався свідомий шлях хлопця в літературу. Вже в першому класі Анатолій мав зошит із власними віршами. У п’ятому отримав на шкільному конкурсі диплом за поезії, присвячені Тарасові Шевченку.
📖Через багато захоплень він не зміг визначитись, де навчатись після технікуму. Тому одночасно вступив до Київського політехнічного інституту та до Київського державного університету імені Т.Г. Шевченка на філологічний факультет. Вчився успішно і там, і там. Та все ж пізніше обрав філологію.
📖Ще 1967 року поет-початківець знаходить щирого учителя в особі Михайла Стельмаха, однієї з ключових постатей українського літературного процесу тієї доби та батька його найближчого товариша Ярослава Стельмаха. Саме він сказав Анатолію, після прочитання його віршів: «Отут я бачу в тебе щось…дитяче. Спробуй писати для дітей». У 1972 році побачила світ перша збірочка для дітей «Джміль про сонечко гуде», куди ввійшли 8 поезій, відібраних самим Михайлом Стельмахом.
📖На початку 1980-х років Анатолій Костецький припинив викладацьку діяльність і повністю присвятив себе творчості для дітей. Працював завідувачем редакції літератури для дітей середнього шкільного віку у видавництві «Веселка», редагував дитячий журнал «Барвінок», де він за словами О. Кавуненка “…мало сказати : працював — творив мистецьку політику цього надзвичайно популярного тоді дитячого часопису”. Саме у ці роки виступив також укладачем низки популярних свого часу тематичних збірок поезії та оповідок для наймолодших читачів.
📖«Вітаю вас, мої славні та хороші книголюбчики та казкознавчики…», цими словами майже кожного ранку упродовж кількох років вітав слухачів популярної радіопередачі «Пригоди славнозвісних книг» Анатолій Георгійович Костецький , яку вів разом із Тамарою Стратієнко на українському радіо, знайомлячи дітей із шедеврами вітчизняної та зарубіжної дитячої літератури. У 2005 році редакція «Початкової школи» видала цю чудову добірку окремою книжкою «Пригоди славнозвісних книг», яка й досі є зразком вдумливої та захоплюючої розмови з дитиною про дитячу літературу та її творців.
📖Багато років поспіль письменник був головою Творчого об’єднання дитячих письменників, співпрацював зі школами і бібліотеками. Деякий час навіть працював у Національній бібліотеці України для дітей.
📖Анатолій Костецький – лауреат Державної літературної премії імені Лесі Українки, премії імені Миколи Трублаїні., О.Копиленка. Він є автором понад п’ятдесяти поетичних і прозових книжок. Твори А. Костецького перекладено російською, молдавською, чуваською, польською, німецькою, угорською та іншими мовами. Чимало їх є в підручниках для молодших школярів. Письменник і сам багато часу віддавав перекладам з англійської, німецької та деяких слов’янських мов. Він є автором статей з питань теорії, історії та критики дитячої літератури.
📖Закінчив свій земний шлях письменник 10 березня 2005 року, зоставивши дітям словесні скарби – твори, що промовляють до дитини голосом Любові, Поваги і розуміння її потреб.  www.facebook.com/hashtag/анатолій_костецький
https://www.facebook.com/252134348257489/photos/a.252138991590358/2130626927074879