2 квітня в світі відзначається День дитячої книги. Відзначається щорічно в день народження датського письменника-казкаря Ганса Християна Андерсена. Витоки дитячої книги входять до епохи, коли в Англії з’явився верстат і У. Кекстон випустив у 1477 р. першу книгу англійською мовою.
Серед його численних видань були байки Езопа і забавний “Роман про лиса”.
У 1658 році чеський священик і педагог Ян Коменський опублікував першу книгу для дітей “Світ чуттєвих речей в картинках” – підручник на латині з гравюрами.
Протягом XVII століття дітей навчали і виховували в основному по Біблії і книгам релігійного змісту. XVIII століття подарувало дітям два великих романи: “Робінзон Крузо” Д. Дефо і “Подорожі Гуллівера” Дж. Свіфта.
У той же час і дітей, і дорослих однаково захопили дешеві видання народних казок, балад і переказів. Початок золотого століття дитячої літератури відноситься до середини XIX століття.
До цього часу нарешті визнали, що дітям, крім підручників і релігійних творів, потрібні власні книжки.
Дивно, але література для дітей часто приводила у захват і дорослих. Сама королева Великобританії зачитувалася твором “Пригоди Аліси в Країні чудес” Л. Керрола, насолоджуючись вільною грою фантазії і гумору.
Але й казки ніхто не відміняв. І самим великим казкарем на всі часи, напевно, залишиться Ганс Християн Андерсен.
Двадцяте століття подарувало юним читачам Пітера Пена, Мері Поппінс, Старика Хоттабича, Гаррі Поттера і багатьох інших чудових героїв.
Ось уже понад півстоліття діти і дорослі зачитуються трилогією “Володар кілець” Дж. Р.Р. Толкієна.
Дитячі книги вбирають у себе цілий світ; все цікаве, що буває на світі.
Історія дня дитячої книги.
З чого все починалося
В історичному часі подання про дитину як про істоту зі своїми особливими інтересами і запитами – недавнього походження, воно набуло поширення лише в два-три останніх сторіччя.
Відповідно, дитяча література як самостійний вид – явище порівняно нове.
До середини 17 ст. діти читали (ті, хто вмів читати, з грамотністю тоді було погано), за рідкісним винятком, приблизно те ж, що і батьки.
Проте і у тих, і в інших завжди був інше джерело знань – фантастичні, історичні та побутові історії, що існували в усній традиції. Діти слухали їх разом з дорослими, і нікого не турбувало, чи підходить розказане для дитини, а діти, як і дорослі, витягували з почутого те, що могли. Дещо з творів стародавньої усної творчості дійшло до нас у друкованому вигляді і викликає у дітей і дорослих такий же інтерес, як тисячоліття тому, – наприклад байки Езопа, вперше записані в 4 в. до н.е.
Інші добре відомі зразки усної народної творчості – легенди про короля Артура і Робін Гуда і, зрозуміло, народні казки, зібрані братами Грімм і Ш. Перро (1628-1703), чий збірник під назвою загальноприйнятою «Казки матінки Гуски» включає, можливо, саму знамениту чарівну казку «Попелюшка».
Витоки дитячої книги виходять з епохи, коли в Англії з’явився друкарський верстат і У. Кекстон випустив у 1477 першу книгу англійською мовою. Серед його численних видань, які, напевно, захоплювали дітей, були байки Езопа і забавний тваринний епос «Роман про лиса».
Підручники стали кращі, набули поширення букварі і абетки.
У 1658 чеський священик і педагог Я. А. Коменський опублікував першу книгу з картинками для дітей Orbis Sensualium Pictus («Світ чуттєвих речей в картинках») – підручник на латині з гравюрами.
Протягом 17 ст. дітей навчали в дусі пуританських вірувань; коло дитячого читання в основному зводилося до Біблії, хоча друкувалося чимало призначених для дітей книг релігійного змісту. https://book-small-town.jimdofree.com/