Сьогодні виповнюється 180 років від дня народження Михайла Старицького (1840-1904), визначного українського письменника, театрального і культурно-громадського діяча, автора понад 30 п’єс.
Масовій аудиторії він відомий, як автор п’єси «За двома зайцями», в 1961 році екранізованої кіностудією імені Олександра Довженка (режисер – Віктор Іванов).
Михайло Старицький – автор п’єс «Маруся Богуславка», «Циганка Аза», «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці», романів «Молодість Мазепи», «Розбійник Кармелюк», лібрето до опер Миколи Лисенка «Тарас Бульба», «Різдвяна ніч», «Чорноморці», «Утоплена», автор слів пісні «Ніч яка місячна».
У радянські часи постать письменника не популяризувалася. Головною причиною прохолодного ставлення до нього було те, що корифей українського театру походив із древнього роду Рюриковичів, а його мати – з родини Лисенків. Вдома у фундатора українського театру вільно розмовляли французькою, німецькою, англійською, російською, українською мовами. Мало кому відомо, що Михайло Старицький ввів неологізми, які сьогодні вживаються, як загальновживана лексика. Це такі слова, як «мріяти», «байдужість», «завзяття», «нестямний», «хвилюватися». До речі, не всі знають, що п’єсу «За двома зайцями» насправді написав Іван Нечуй-Левицький, а Михайло Старицький обробив, скоротив і пристосував її до сцени.
Внесок Старицького в українську літературу важко переоцінити, його талант був дуже різноманітним: він писав історичні романи та драми , громадянські вірші та блискучі ліричні поезії. Окрема частина поетичної творчості письменника — його інтимна лірика («Монологи про кохання»). Деякі ліричні поезії Старицького стали народними піснями («Ніч яка, Господи, місячна, зоряна», «Ох і де ти, зіронько та вечірняя», «Туман хвилями лягає»). Робив чисельні переклади (Гамлета У. Шекспіра, Казки Андерсена, вірші О. Пушкіна, М. Лермонтова, М. Некрасова, Г. Гейне, Д. Байрона, Адама Міцкевича).
Але, мабуть, найбільш відомі драматургічні твори Михайла Старицького. Почавши з інсценізацій прозових творів та переробок малосценічних п’єс, Старицький написав багато оригінальних драматичних творів, найсильніші з них соціальні драми: «Не судилось», «У темряві», «Талан». Значну популярність здобула драма «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці». В історії української драматургії Старицький відзначився як видатний майстер гострих драматичних ситуацій і сильних характерів.
І тут не можна не згадати його незабутніх “За двома зайцями”, які увійшли в золотий фонд не тільки української драматургії, а і світового кінематографа – завдяки чудовій постановці в поєднанні з блискучим акторським ансамблем (Олег Борисов, Маргарита Криницина, Нонна Копержинська, Микола Яковченко) та талановитому музичному супроводу.