Народився 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі в Східній Галичині в родині селянина-коваля.

Навчався спочатку в школі села Ясениця-Сільна (1862–1864), потім у так званій нормальній школі при василіанському монастирі у Дрогобичі (1864–1867).

У 1875 році закінчив Дрогобицьку гімназію.

Восени 1875 р. став студентом філософського факультету Львівського університету.

Перші літературні твори — вірш «Народна пісня» (1874) і повість «Петрії і Довбущуки» (1875) були надруковані в студентському часописі «Друг».

Активна громадсько-політична й видавнича діяльність та листування з Михайлом Драгомановим спричинили арешт письменника за звинуваченням у належності до таємного соціалістичного товариства.

У 1880 р. вдруге заарештовують, обвинувачуючи в підбурюванні селян проти влади.

У 1881 р. став співвидавцем часопису «Світ», після закриття (1882) якого працював у редакції часопису «Зоря» й газеті «Діло».

В травні 1886 р. взяв з Ольгою Хоружинською шлюб у Павлівській церкві Колегії Павла Галагана.

У 1888 р. деякий час працював у часописі «Правда».

Зв’язки з наддніпрянцями спричинили третій арешт (1889) письменника.

У 1890 р. за підтримки М. Драгоманова стає співзасновником Русько-Української Радикальної Партії.

З 1908 р. стан здоров’я значно погіршився, однак він продовжував працювати до кінця свого життя.

Помер 28 травня 1916  р. у Львові.

Збірки:

–         «В поті чола» (1890)

–         «Зів’яле листя» (1896)

–         «Мій Ізмарагд» (1897)

–         «Галицькі образки» (1897)

–         «Смерть Каїна» (1889)

–         «Іван Вишенський» (1900)

–         «Із днів журби» (1900)

–         «Semper tiro» (1906)

–         «Давнє і нове» (1911)

Твори:

–         поема «Мойсей» (1905)

–         повість «Boa constrictor» (1878)

–         соціальний роман «Борислав сміється» (1882)

–         історичну повість «Захар Беркут» (1882)

–         дитячий твір «Лис Микита» (1890)

–         роман «Для домашнього вогнища» (1892)

–         соціально-психологічна драма «Украдене щастя» (1893)

–         дитячий твір «Абу-Касимові капці» (1895)

–         роман «Основи суспільности» (1895)

–         роман «Перехресні стежки» (1899–1900 рр.)

–         та інші.

Іменем письменника названо наукову премію. Видатний письменник Іван Франко написав десятки оповідань та романів, вільно володів 14 мовами, а ще запам’ятався сучасникам як затятий рибалка та грибівник. До його ювілею започатковано міжнародну премію письменника, яку відтепер вручатимуть щороку. У селі Нагуєвичі на Львівщині досі зберігаються приватні речі, пов’язані з Франком. “Народився у шлюбі з великою різницею між батьком і матір’ю. Мати була молодша від батька на 32 роки. У такому шлюбі, є такі різноманітні поговірки, родяться винятково розумні діти”, – каже завідуюча музеєм Івана Франка Ірина Сопотницька. Хата, кузня, господарські приміщення, пасіка – садибу Франка відновили точнісінько так, як змалював її письменник у своєму нарисі “Моя вітцівська хата”. Він поїхав звідси досить рано, але повертався не раз. Гамірно на подвір’ї було й у річницю дня народження письменника. Там уперше вручали міжнародну премію імені Івана Франка. Перед урочистостями гості з квітами приїхали до рідного села Каменяра. За гіда був онук письменника Роланд Франко.