1 грудня з 1988 року відзначається як Всесвітній день боротьби зі СНІДом.
СНІД, або Синдро́м набу́того імунодефіци́ту (англ. AIDS) — сукупна назва уражень, що відбуваються на III-IV клінічних стадіях інфекції, яку спричинює вірус імунодефіциту людини (ВІЛ). Загальноприйнятою назвою хвороби на сьогодні є ВІЛ-інфекція (англ. HIV-infection, HIV/AIDS). ВІЛ уражає імунну систему людини, знижуючи при цьому протидію організму різним ВІЛ-асоційованим захворюванням.
Під егідою Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) діє міжнародна медична організація AIDS Care Education and Training, що займається профілактикою поширення ВІЛ-інфекції та підтримкою хворих на ВІЛ-інфекцію/СНІД, у різних країнах Європи, Африки, Азії, Америки й Австралії.

Україна входить в п’ятірку у світі за темпами поширення цієї хвороби. Зараз за офіційною статистикою, ВІЛ, СНІД інфікованих в Україні біля 200 тис. осіб. Абсолютна більшість інфікованих ВІЛ особи віком 20 — 39 років. ВІЛ, як інші віруси, наприклад, грипу, герпесу, — дуже малий мікроорганізм, який не можна побачити за допомогою звичайного мікроскопу.

Хоча поняття ВІЛ і СНІД пишуться поруч їх значення принципово розрізняються.
ВІЛ
В – вірус
І – Імунодефіциту
Л – людини
СНІД
С – синдром – сукупність симптомів (ознак), що вказують на наявність якоїсь хвороби
Н – набутого — неприродного для організму, набутого в процесі життя
І – імунно – стосується імунної системи, яка забезпечує захист людини від хвороботворних організмів

Д – дефіциту – відсутність захисної реакції імунної системи на проникнення в організм шкідливих бактерій
ВІЛ— це вірус, який пригнічує імунну систему, а СНІД – це комплекс захворювань, який виникає з ВІЛ на фоні ослабленого імунітету.
СНІД / ВІЛ був виявлений в Монтані в 1983 р. і Гало в 1984 р. Потрапляючи в організм людини, ядра вірусу проникають у цитоплазму клітин, де починається синтез вірус специфічних ДНК (мінус-днк), а потім їхнього дзеркального відбиття — плюс-днк. Об’єднавшись і прийнявши кільцеподібну форму, вони утворять ДНК копію вірусного генома, що переходить із цитоплазми в ядро інфікованої клітини і вбудовується в її геном.
Розвиток захворювання може відбуватися по двох варіантах. У першому варіанті вірус, що проникнув у клітину, відразу приступає до «переналагодження» всіх технологічних процесів, що протікають у ній, і приступає до інтенсивного виробництва собі подібних. При цьому витрачаються всі матеріальні і енергетичні ресурси клітини, що приводить до її загибелі.
При другому варіанті вірус може затаїтися і почати впливати на клітину тільки внаслідок впливу якихось поки остаточно не встановлених провокуючих факторів. Ця форма бессимптомно інфекції, що протікає, називається латентною.
Віл-інфекція викликає глибоку поразку системи клітинного імунітету людини, що приводить до розвитку інфекційних захворювань і злоякісних новоутворень. Велика частина імунологічних порушень при СНІДі виражається у виснаженні і загибелі Т-лімфоцитів. Вірус первинно може вражати не тільки Т-лімфоцити і макрофаги, але і клітини центральної нервової системи. У цьому випадку зараженою виявляється одна з 10-100 нервових клітин, тоді як у крові — лише одна з 10 000 клітин.
Останнім часом хвороба виявила характер світової епідемії. Вірус імунодефіциту можна виявити в слині, слизових виділеннях, крові, сечі і спермі зараженої людини. Хвороба розвивається при потраплянні інфекції в кров, може передаватися і статевим шляхом.

Виділяють три основні шляхи ВІЛ – інфекції:
1. Під час статевого акту, через спермучи чи вагінальні виділення інфікованої людини, які можуть проникати в кров через слизові оболонки вагіни, пенісу, ротової порожнини, шлунка та прямої кишки.
2. При порушенні цілесності шкіри та проникнення інфікованої крові безпосередньо до кровоносної системи здорової людини, наприклад використання шприца чи голки із залишками крові.
3. Внутрішньоутробна передача ВІЛ плоду з током крові інфікованої матері або вже після народження через материнське молоко.